|
Соняшник - найважливіша олійна культура. Основні площі він займає в Степовій зоні України
Найбільш придатними для вирощування соняшника є чорноземи, каштанові й сірі лісові ґрунти. Погано росте він на піщаних і солонцюватих ґрунтах і ґрунтах важкого механічного складу, які повільно прогріваються
Соняшник має добре розвинену стрижневу кореневу систему, що проникає на глибину 2-3 м і більше. Ця культура, хоча й уважається засухостійкої, однак для одержання високих урожаїв вимагає наявності певних запасів вологи в ґрунті. Коефіцієнт водоспоживання її становить 600. Найбільша кількість вологи (близько 60% загальної кількості) соняшник використовує в період від початку утворення суцвіть до цвітіння, коли інтенсивно ростуть стебло й листи. У цей період рослини використовують вологу з підорних шарів ґрунту, а в посушливі роки - навіть із глибини 100 див і більше.
Високі врожаї соняшника одержують після озимих, які вирощують по чистих і зайнятих парах, після кукурудзи й зернобобових. Непоганими попередниками є яриця, овес і картопля
Загальна кількість елементів харчуванння, що соняшнику використовує для формування врожаю, досягає значних величин, особливо при посіві інтенсивними сортами, урожай яких досягає 40-60 ц/га. Винос живильних речовин визначається конкретними ґрунтово-кліматичними умовами, продуктивністю сорту, агротехнічними й організаційними умовами. Азоту й фосфору соняшник виносить у більших кількостях у порівнянні з іншими польовими культурами, а по виносі калію йому взагалі немає рівних. На утворення 20 ц/га насінь із відповідною кількістю нетоварної маси він використовує азоту 120 кг/га, фосфору - 50 і калію - 250-300 кг/га. Залежно від факторів середовища й умов харчування ці величини значною мірою можуть змінюватися
Тепер питання харчування соняшника калієм вимагає не якої коректування. У минулому, коли в сівозмінах Степу соняшник займав одне два поля ( 5-7% загальної посівної площі) уважалося, що внесення калійних добрив не впливає на величину врожаю, оскільки змісту калію в ґрунтах цього регіону було високим, а коренева система культури має високу здатність поглинати цей елемент із ґрунту. Сьогодні питома вага соняшника в сівозмінах Степу зріс у кілька разів і іноді досягає 30-35%, закономірно збільшився винос живильних елементів при недостатнім внесенні азотно-фосфорних добрив. Органічні й калійні добрива в цій зоні під попередню культуру й безпосередньо під соняшник практично не вносяться. Це привело до різкого зниження змісту валових і доступних форм калію в ґрунті південно-східного регіону. При посіві соняшника насіннями інтенсивних сортів це помітно впливає на величину врожаю і його якість, оскільки жири синтезуються з вуглеводів, а синтез останніх перебуває в прямої залежності від калійного харчування. Тому багато господарств, що займаються вирощуванням соняшника в зоні Степу, включають у систему добрива помірні норми калію ( 40-60 кг/га), що підвищує його продуктивність і підтримує позитивний баланс цього елементів ґрунту
У процесі вегетації соняшник поглинає живильні речовини нерівномірно. Велика кількість азоту й фосфору в нього надходить до цвітіння, коли утворяться листи, стебло й коріння. Після появи кошиків поглинання фосфору різко зменшується. Калій поглинається соняшником майже протягом всієї його вегетації, але особливо інтенсивно до цвітіння
На ріст, розвиток і врожай соняшника різні живильні речовини діють по-різному. Азот підсилює ріст рослин, сприяє формуванню більших рослин і кошиків. Однак надлишкове азотне харчування несприятливо позначається на нагромадженні масла в насіннях, тому що зміст білка в насіннях підвищується, а їх олійність різко знижується. Фосфор сприяє могутнішому розвитку кореневої системи, закладенню репродуктивних органів з більшим числом зародкових квіток у кошику. При достатнім фосфорному харчуванні прискорюється розвиток рослин, більш раціонально витрачається волога, у результаті чого вони більш непохитно переносять суховії й недолік вологи в ґрунті. При посиленому фосфорному харчуванні різко знижується коефіцієнт водоспоживання рослинами соняшника. Велике значення в його харчуванні має калій, що значною мірою впливає на фотосинтез і вуглеводний обмін
Система добрива соняшника складається із трьох прийомів: основного, припосівного й підгодівель. Позитивний вплив на врожай зерна соняшника роблять органічні добрива
У сівозміні гній вносять безпосередньо під соняшник або розміщають його посіви після вгноєних попередників. Збільшення врожаю в цих випадках приблизно однакові. Тому більш вигідно гній вносити під попередник, наприклад озиму пшеницю. У такому випадку приріст урожаю двох культур буде вище. У сівозмінах із цукровим буряком гній доцільно вносити під буряк, а мінеральні добрива - під соняшник. Якщо соняшник розміщають після не вгноєних попередників, то обов'язково вносять мінеральні добрива. Ефективність мінеральних добрив дуже близька при внесенні їх по не вгноєному й угноєному тлу. Тому більш вигідно гній і мінеральні добрива вносити під соняшник роздільно.
На всіх чорноземних ґрунтах кращі результати одержують при внесенні азотно-фосфорних добрив, а на опідзолених і сірих лісових малогумусних ґрунтах - при внесенні повного мінерального добрива. Норму добрив визначають залежно від ґрунтово-кліматичних умов
Найбільше ефективно вносити мінеральні добрива під соняшник восени, напередодні зяблевої оранки. Якщо виникає необхідність внесення мінеральних добрив навесні, то їх краще вносити не під культивацію, а локально - стрічками з відстанню 35-40 см на глибину 10-12 см культиваторами рослина-живильниками. При локальному внесенні добрив їхня ефективність у порівнянні із внесенням врозкид вище на 25-60%. Гарні результати дає внесення невеликих доз мінеральних добрив при посіві соняшника. Звичайно вносять азотно-фосфорні добрива (N10Р20) на 6-8 см у сторони від рядків і на 2-3 см нижче закладення насінь
Більшу роль у підвищенні врожаю соняшника грає підгодівля рослин у ранній термін його розвитку одночасно з першим розпушуванням ґрунту в міжряддях. Особливо важлива підгодівля в тому випадку, коли добрива до посіву не вносили. Найбільший ефект вона дає при внесенні добрив у вологий шар ґрунту без ушкодження кореневої системи рослин. Підгодівля не ефективна як при дрібнім закладенні добрив, коли вони попадають у сухий шар ґрунту, так і при глибокої, коли добрива вносять занадто близько до рослин і ушкоджують корінь. Тому добрива необхідно вносити культиваторами рослина-живильниками на глибину 8 - 10 див і на відстань від рядка 15 - 20 див. Підгодівлю проводять під час утворення 2 - 3 пар листочків. Вносять азотно-фосфорні або повне мінеральне (N20Р30ДО30) добрива. При другій підгодівлі добрива вносять по середині міжрядь на глибину 12-12 см.
Як показує досвід багатьох господарств Степової зони, кращий ефект на продуктивність соняшника робить використання тукосумішей, оскільки вони дозволяють вибрати правильне співвідношення елементів харчування з урахуванням їх змісту в ґрунті, кліматичних умов і біологічних особливостей рослин. Крім того застосування тукосумішей дає можливість знизити витрати на їхнє придбання, транспортно-навантажувальні роботи й внесення
|
