Підживлення капусти

[25 Квітня, 2005 р.] | Рубрика: теоретичний матеріал

Марчук І.У., Макаренко В.М., Розстальний В.Е. Інформація надана виданням "Настоящий хозяин" за квітень 2004 року

Серед різних видів капусти найпоширеніша білокачанна , сорту якої по тривалості вегетаційного періоду розділяють на ранньо, середньо та пізньостиглі

Капуста білокачанна досить вимоглива до родючості ґрунту. Вона добре росте й дає високий урожай на ґрунтах зі слабокислою і нейтральною реакцією (рн-6,5-7,5). Кислі ґрунти, на яких планується вирощувати цю культуру, обов'язково з весткуют по повної гідролітичною кислотності. Меліорант вносять під попередник або безпосередньо під капусту

Для формування врожаю капуста використовує значно більше живильних речовин, чим інші овочеві культури. Особливо багато їй необхідно азоту й калію. При недоліку азоту в капусти, починаючи з нижнього ярусу, змінюється фарбування листів із зеленої на жовтозелену й переходить у рожеву й пурпурну. При недоліку фосфору листи дрібніють, стають темнозеленими, поступово - фіолетовими. А при недоліку калію краю нижніх листів світлішають, жовтіють і відмирають. На торф'яних ґрунтах при недоліку калію спостерігається зморщеність листів, качани м'які й дрібні, а при недоліку магнію проявляється хлороз, що починається з нижніх листів

У період вегетації капуста нерівномірно споживає живильні речовини. У перший місяць після посадки вона використовує живильні речовини досить повільно. У цей час капуста засвоює близько 10% азоту, 7% Р₂ПРО₅ і 7,5% ДО₂ПРО (від загальної потреби).

Найбільше інтенсивно капуста засвоює елементи харчування після фази утворення качанів, коли відбувається посилене нагромадження сухої речовини. У цей період, що триває 40-50 днів, вона поглинає близько 80% азоту, 86% Р₂ПРО₅ і 84% ДО₂ПРО (від їхнього максимального змісту у врожаї).

Раннє, середньо й пізньостиглі сорти капусти використовують приблизно однакову кількість елементів харчування на 100 ц качанів і відповідна кількість побічної продукції, кг: N - 41; P₂O₅ - 14; K₂O - 49 при співвідношенні між N:Р₂ПРО₅:K₂O (%) 39,8:13,7:46,5.

Хоча капуста може давати високі врожаї після внесення тільки мінеральних добрив, але при цьому вона досить позитивно реагує й на внесення гною. Під ранню капусту потрібно вносити тільки перепрілий гній або висаджувати її після досить угноєного попередника

Звичайно найбільші врожаї капустин одержують, сполучаючи внесення під неї гною й мінеральних добрив. При цьому вона найбільше повно й рівномірно забезпечується елементами харчування

При вирощуванні ранніх сортів під зяблеву оранку вносять мінеральні й органічні добрива. Добре перепрілий гній на малородючих ґрунтах вносять у нормі 40-60 т/га, на чорноземах і темносірих лісових - 20-40 т/га. Норми мінеральних добрив на лівобережжя Лісостепу й Степу становлять N₉₀P₉₀K₉₀, в інших зонах - N₆₀P₆₀K₆₀. Гарні результати дає підгодівля рослин, що проводять через два тижні після висадження розсади повним мінеральним добривом у нормі N₁₅₂₀P₂₀K₂₀. При достатнім зволоженні ґрунту доцільно проводити другу підгодівлю на початку зав'язування качанів

Під час вирощування середньо й пізньостиглих сортів капусти рекомендують наступні оптимальні норми добрив:

• у Полісся (дерновопідзолисті ґрунту) - 40 т/га гною з N_1201800P₁₂₀₁₈₀K₁₂₀₁₈₀;
• на лівобережжя Лісостепу (чорноземи опідзолені й темносірі лісові) - 30-40 т/га гною з N₈₀P₉₀K₉₀ або без гною N₁₂₀P₁₂₀K₁₂₀;
• для Степу - N₁₂₀₁₈₀P₁₂₀₁₈₀K₉₀;
• на глибоких торфовищах заплав рік - N₄₅₆₀P₉₀₁₂₀K₁₂₀₁₅₀.

Основне добриво задовольняє потреба капусти в елементах харчування протягом всієї вегетації й головним чином - у період їхнього максимального споживання. Підгодівлі проводять, якщо планується високий урожай, в основному азотнокалійними добривами в нормі N₂₀₂₅K₂₀₂₅ перед зав'язуванням качанів