На території лісостепу розташовані майже повністю Львівська, Хмельницька, Вінницька, Черкаська, Полтавська області, південна частина Рівненської, Волинської, Житомирської, Київської, Чернигівської і Сумської, а також частина Івано-Франківської, Чернівецької, Одеської, Кіровоградської та Харківської областей. Площа лісостепу становить 40,1% сільськогосподарських угідь.
Ґрунтовий покрив цієї зони досить різноманітний, що зумовлюється неоднорідністю природних умов, які помітно вплинули на процеси ґрунтоутворення. У структурі ґрунтового покриву переважають різні підтипи чорноземних грунтів, сірі лісові та темно-сірі грунти.
Головною рисою більшості грунтів зони лісостепу є однорідність материнських порід (леси) та суглинковий гранулометричний склад.
Чорноземи типові поширені на плато і лесових терасах. Вони характеризуються найбільш чітко вираженими ознаками чорноземно ґрунтоутворювального процесу: високим вмістом гумусу та поживних речовин, неглибоким заляганням карбонатів, близькою до нейтральної реакцією ґрунтового розчину, добрими фізичними властивостями. Ці грунти поділяють на два підтипи: звичайні та типові. За гранулометричним складом вони бувають середньо- (40%), важко- (34%) і легкосуглинкові (25%). Чим важчий гранулометричний склад грунту, тим вищий вміст гумусу.
Глибина гумусового горизонту становить 65-120см і більше, запас гумусу в метровому шарі грунту – 400-600т/га. Вміст гумусу збільшується з півночі на південь, що пов’язано зі зміною кліматичних умов і гранулометричного складу. За вмістом гумусу чернозми поділяють на слабо гумусові (2,5-3,0%), мало гумусові (3-6%) і середньо гумусові (понад 6%).
Чорнозем типовий середньо-глибокий (65-85см) соабогумусовий поширений у Волинській, Рівненській і Чернігівській областях. Чорноземи типові глибокі (85-120см) зустрічаються в Тернопільській, Житомирській, Київській, Полтавській і сумській областях. На півночі Одеської, Кіровоградської і на більшій частині Харківської областей знаходяться чорноземи типові глибокі середньогумусні. Усі ці грунти високоструктурні, насичені основами кальцію та магнію. Реакція ґрунтового розчину нейтральна або слабокисла.
Чорноземи вилугувані мають розвинутий гумусовий горизонт завглибшки 45-85см. Вміст гумусу – 1,5-4,5%. Реакція ґрунтового розчину слабокисла або близька до нейтральної (рНсол = 5,6…6,8).
Чорноземи опідзолені поширені в лівобережному і правобережному та західному лісостепу. Їх поділяють на три підтипи: звичайні, вологі та буроземноподібні. Ці грунти мають досить глибокий (65-110см) гумусовий горизонт. Вміст гумусу в легкосуглинкових грунтах становить 1,8-2,2%, середньо суглинкових – 2,7-4,5, важко суглинкових – 4,5-5,5%. Реакція ґрунтового розчину слабо кисла (рНсол = 5,5…6,5), гідролітична кислотність – 2,3-2,8мг-екв на 100г грунту, ступінь насиченості основами – 80-84%. Значну площу в лісостепу займають сірі лісові грунти.
Чорноземні грунти, особливо вилугувані та опідзолені, добре реагують на внесення азотних добрив у рядки та підживлення.
Характерною властивістю чорноземних грунтів є підвищений вміст малорухомих форм фосфору, тому вони добре реагують на внесення концентрованних, водорозчинних форм фосфорних добрив.
Калійні добрива на чорноземних грунтах насамперед треба вносити під цукрові буряки, коренеплоди, кукурудзу на зерно, соняшник тощо. |
